кобеля
КОБЕ́ЛЯ, і, ж., діал.
Лозовий кошик.
Постав, мати, кобелю, де я мала постелю (з народної пісні);
Довгим рядом сиділи жінки, держачи на решетах, у кошах і кобелях на продаж яйця, масло, свіжі гриби, полотно, сім'я, курей, качок і інші такі гарні речі (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)