кобенити
Кобени́ти, -ню́, -ни́ш
гл. Ругать, поносить. Кричав буцім то навіжений і кобенив народ хрещений, як водиться в шинках у нас. Котл. Ен.
Словник української мови ГрінченкаКобени́ти, -ню́, -ни́ш
гл. Ругать, поносить. Кричав буцім то навіжений і кобенив народ хрещений, як водиться в шинках у нас. Котл. Ен.
Словник української мови Грінченка