кобенити
КОБЕНИ́ТИ, ню́, ни́ш, недок., перех., фам., рідко. Сильно сварити, лаяти.
Кричав [Харон], буцімто навіжений, І кобенив народ хрещений (Котл., І, 1952, 132).
Словник української мови (СУМ-11)КОБЕНИ́ТИ, ню́, ни́ш, недок., перех., фам., рідко. Сильно сварити, лаяти.
Кричав [Харон], буцімто навіжений, І кобенив народ хрещений (Котл., І, 1952, 132).
Словник української мови (СУМ-11)