кобенитися
КОБЕНИ́ТИСЯ, ню́ся, ни́шся, недок.
1. фам., рідко. Сильно сваритися, лаятися.
Пампушка розсердився. І почав кобенитись (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 506).
2. діал. Упиратися ( див. упира́тися¹ 3).
Катерина одразу замічала, коли Христя не хотіла її слухати, наче в думках читала, й було каже: — Ну, чого кобенишся, адже ж зробиш по-моєму! (Григ., Вибр., 1959, 196);
— То ти вже приходь, Прохоровичу, перестань ото кобениться (Ле, В снопі.., 1960, 30).
Словник української мови (СУМ-11)