кобеняк

КОБЕНЯ́К, а, ч.

1. заст. Суконний довгий і широкий чоловічий верхній одяг з відлогою; каптан, кирея, сіряк.

— Чи бачиш, їде ген собі козак по полю? Як цупко він нап’яв на плечі кобеняк (Греб., І, 1957, 60);

Перед ним.. парубок у чорному кобеняку, підперезаний червоним поясом (Стор., І, 1957, 146);

Їдучи в дорогу, чоловік вдягає кобеняк, або, як ще його гвуть, сіряк. Кобеняк — довга та широка одежина, пошита з овечого сукна (Збірник Полт. музею, І, 1928, 86);

*У порівн. Темно вробилося, як під кобеняком (Тют., Вир, 1964, 17).

2. Вид чоловічого плаща з відлогою.

Голова колгоспу.. надів чоботи, а поверх піджака дощового кобеняка (Вишня, І, 1956, .387);

Потім, він мене знову посадив на скриньку, вкрив на ніч своїм брезентовим кобеняком і наказав заснути (Сміл., Сашко, 1957, 141).

Значення в інших словниках

1. кобеняк — кобеня́к іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. кобеняк — (накидка з відлогою) кирея, каптан, сіряк, д. бурка.  Словник синонімів Караванського
3. кобеняк — -а, ч. 1》 заст. Суконний довгий і широкий чоловічий верхній одяг з відлогою; каптан, кирея, сіряк. 2》 Вид чоловічого плаща з відлогою.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. кобеняк — КОБЕНЯ́К, а́, ч., заст. 1. Суконний довгий і широкий чоловічий верхній одяг з відлогою; кирея. – Чи бачиш, їде ген собі козак по полю? Як цупко він нап'яв на плечі кобеняк (Є. Гребінка); Перед ним ..  Словник української мови у 20 томах
5. кобеняк — СІРЯ́К (старовинний верхній довгополий одяг з грубого сукна), СІРЯЧИ́НА розм., СЕМИРЯ́ГА (СЕМЕРЯ́ГА) (СЕМРЯ́ГА) (СІМРЯ́ГА) заст., КИРЕ́Я заст., КОБЕНЯ́К заст. Одні ж у кармазинах і при шаблях, а другі в синіх каптанах та сіряках, без шабель (П.  Словник синонімів української мови
6. кобеняк — Кобеня́к, -ка́; -няки́, -кі́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. кобеняк — Кобеня́к, -ка м. Суконная длинная верхняя одежда съ капюшономъ. Чуб. VII. 422. Чоловік в чорному кобеняку і татарській кучмі. Стор. МПр. 107. Під'їзжає якийсь чоловік до куріня, — кобеняком нап'явся, у простій одежині. Рудч. Ск. II. 206.  Словник української мови Грінченка