кобенитися
КОБЕНИ́ТИСЯ, ню́ся, ни́шся, недок.
1. фам., рідко. Сильно сваритися, лаятися.
Пампушка розсердився. І почав кобенитись (О. Ільченко).
2. Те саме, що упира́тися¹ 3.
Катерина одразу замічала, коли Христя не хотіла її слухати, наче в думках читала, й було каже: – Ну, чого кобенишся, адже ж зробиш по-моєму! (Грицько Григоренко);
Стасові ввірвався терпець. Кобенитися геть перехотілося.Та нехай! Він сам піде до неї! (Люко Дашвар).
Словник української мови (СУМ-20)