1. Словник української мови у 20 томах

кобенитися

КОБЕНИ́ТИСЯ, ню́ся, ни́шся, недок.

1. фам., рідко. Сильно сваритися, лаятися.

Пампушка розсердився. І почав кобенитись (О. Ільченко).

2. Те саме, що упира́тися¹ 3.

Катерина одразу замічала, коли Христя не хотіла її слухати, наче в думках читала, й було каже: – Ну, чого кобенишся, адже ж зробиш по-моєму! (Грицько Григоренко);

Стасові ввірвався терпець. Кобенитися геть перехотілося.Та нехай! Він сам піде до неї! (Люко Дашвар).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кобенитися — кобени́тися дієслово недоконаного виду фам., діал. Орфографічний словник української мови
  2. кобенитися — див. пустувати; сердитися Словник синонімів Вусика
  3. кобенитися — -нюся, -нишся, недок. 1》 фам., рідко. Сильно сваритися, лаятися. 2》 діал. Упиратися (див. упиратися I 3)). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. кобенитися — УПИРА́ТИСЯ (ВПИРА́ТИСЯ) (виявляти упертість, уперто не робити чогось, наполягати на своєму), ОПИРА́ТИСЯ, ОПИНА́ТИСЯ, ЗАТИНА́ТИСЯ, ПРУЧА́ТИСЯ, НОРОВИ́ТИСЯ розм., КОМИЗИТИСЯ розм., ЄРЕПЕ́НИТИСЯ розм., КОРО́ДИ́ТИСЯ розм., ЛАМА́ТИСЯ розм., КОЦЮ́БИТИСЯ фам. Словник синонімів української мови
  5. кобенитися — КОБЕНИ́ТИСЯ, ню́ся, ни́шся, недок. 1. фам., рідко. Сильно сваритися, лаятися. Пампушка розсердився. І почав кобенитись (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 506). 2. діал. Упиратися ( див. упира́тися¹ 3). Словник української мови в 11 томах