кобенитися

УПИРА́ТИСЯ (ВПИРА́ТИСЯ) (виявляти упертість, уперто не робити чогось, наполягати на своєму), ОПИРА́ТИСЯ, ОПИНА́ТИСЯ, ЗАТИНА́ТИСЯ, ПРУЧА́ТИСЯ, НОРОВИ́ТИСЯ розм., КОМИЗИТИСЯ розм., ЄРЕПЕ́НИТИСЯ розм., КОРО́ДИ́ТИСЯ розм., ЛАМА́ТИСЯ розм., КОЦЮ́БИТИСЯ фам., ОТЯГА́ТИСЯ (ОТЯ́ГУВАТИСЯ) діал., БАСКАЛИ́ЧИТИСЯ діал., КОБЕНИ́ТИСЯ діал. — Док.: упе́ртися (впе́ртися), опе́ртися, затя́тися, затнутися, знорови́тися, закомизитися, заєрепе́нитися, забаскали́читися, наповра́титися діал. Асик упирався, як залиганий бичок, але йшов слідом (Ю. Збанацький); Стефан здвигав раменами, перечив мовчки головою, опирався спокусі (С. Ковалів); Ще й комизиться! Ще й опинається! (І. Нечуй-Левицький); Уляна затялася, що не поїде без Катрі (В. Кучер); — Це твоя кімната. Перевозь і родину, — мовила Груня. — І не пручайся (Я. Баш); — От і не відчеплюся, ніяк не відчеплюся, — нахабніє голос Гервасія. — Чого ще тобі комизитись? (М. Стельмах); — Ти не єрепенься, хлопче! Ми з тобою, здається, з першого дня умовились: слухати мене, як батька (І. Цюпа); (Тетяна:) Та нуте лиш перестаньте кородиться; випийте кубочок меду (І. Котляревський); — Ну-ну, чого б я ото коцюбився? (Ю. Шовкопляс); — Ні, йдіть ви, куме Семене, — отягався Сафат,.. бо боявся бога Стрибога (Ю. Мартич); — То ти вже приходь, Прохоровичу, перестань ото кобениться (І. Ле); — Як не збивав (бабу — їхати до сестри) — нічого не вийшло. Наповратилась, і хоч ти їй що (С. Олійник).