козакувати

Козакува́ти, -ку́ю, -єш

гл. Жить, быть козакомъ. Не козакувать Миколі, бо не буде у його коня ніколи. Ном. № 6291.

Значення в інших словниках

1. козакувати — козакува́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. козакувати — -ую, -уєш, недок. 1》 заст. Бути козаком (у 1, 2 знач.). 2》 розм. Те саме, що парубкувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. козакувати — КОЗАКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. 1. Бути козаком (у 1, 2 знач.). – На Січі добре козакувати, а на займанщині хліб робити! – сказав [Мирон] сам собі (Панас Мирний); Колись він козакував, був у неволі турецькій, але визволивсь відтіля (Б.  Словник української мови у 20 томах
4. козакувати — ХОЛОСТЯКУВА́ТИ (жити холостяком, не одружуючись; жарт. — жити тимчасово без дружини), ПАРУБКУВА́ТИ, КОЗАКУВА́ТИ розм., МОЛОДИКУВА́ТИ розм., БУРЛАКУВАТИ розм., ПАРУБО́ЧИТИ діал. — Холостякувати ж довго не буду. Приїду додому, зразу женюсь (А.  Словник синонімів української мови
5. козакувати — Козакува́ти, -ку́ю, -ку́єш, -ку́є  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. козакувати — КОЗАКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. 1. заст. Бути козаком (у 1, 2 знач.). — На Січі добре козакувати, а на займанщині хліб робити! — сказав [Мирон] сам собі (Мирний, І, 1949, 180); Колись він козакував, був у неволі турецькій, але визволивсь відтіля (Гр.  Словник української мови в 11 томах