кокошка

Кокошка, -ки

ж.

1) Курица.

2) — зелена, зеленоно́га. пт. Gallinula chloropus. Желех. Ой на горі, на горі кукала кокошка. Гол. II. 204. Гей во моєм городчику зелена кокошка. Гол. II. 422.

Значення в інших словниках

1. кокошка — Курка [VI,VII]  Словник з творів Івана Франка
2. кокошка — -и, ж., діал. Курка.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. кокошка — КОКО́ШКА, и, ж., діал. Курка. Куропатка [куріпка] з тетерою Снопи молотили, А кокошки .. До млина носили (дитяча лічилка); По печені йдуть іще печені кури, надівані яблуками, які стрічає співана похвала: “Сидить кокошка в садку, Будуть курчата в статку” (І. Франко).  Словник української мови у 20 томах
4. Кокошка — (Kokoschka) Оскар, 1886-1980, австр. маляр, графік і письменник; професор Академії красних мистецтв у Дрездені; 1934 емігрував; з 1953 у Швейцарії; експресіоніст; портрети, пейзажі; драматичні твори.  Універсальний словник-енциклопедія
5. кокошка — КОКО́ШКА, и, ж., діал. Курка. Йому [півневі] кокошка на мисли [мислі] (Фр., VIII, 1952, 68).  Словник української мови в 11 томах