1. Словник української мови Грінченка

кокошка

Кокошка, -ки

ж.

1) Курица.

2) — зелена, зеленоно́га. пт. Gallinula chloropus. Желех. Ой на горі, на горі кукала кокошка. Гол. II. 204. Гей во моєм городчику зелена кокошка. Гол. II. 422.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кокошка — Курка [VI,VII] Словник з творів Івана Франка
  2. кокошка — -и, ж., діал. Курка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. кокошка — КОКО́ШКА, и, ж., діал. Курка. Куропатка [куріпка] з тетерою Снопи молотили, А кокошки .. До млина носили (дитяча лічилка); По печені йдуть іще печені кури, надівані яблуками, які стрічає співана похвала: “Сидить кокошка в садку, Будуть курчата в статку” (І. Франко). Словник української мови у 20 томах
  4. Кокошка — (Kokoschka) Оскар, 1886-1980, австр. маляр, графік і письменник; професор Академії красних мистецтв у Дрездені; 1934 емігрував; з 1953 у Швейцарії; експресіоніст; портрети, пейзажі; драматичні твори. Універсальний словник-енциклопедія
  5. кокошка — КОКО́ШКА, и, ж., діал. Курка. Йому [півневі] кокошка на мисли [мислі] (Фр., VIII, 1952, 68). Словник української мови в 11 томах