кокошка
КОКО́ШКА, и, ж., діал.
Курка.
Куропатка [куріпка] з тетерою Снопи молотили, А кокошки .. До млина носили (дитяча лічилка);
По печені йдуть іще печені кури, надівані яблуками, які стрічає співана похвала: “Сидить кокошка в садку, Будуть курчата в статку” (І. Франко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кокошка — Курка [VI,VII] Словник з творів Івана Франка
- кокошка — -и, ж., діал. Курка. Великий тлумачний словник сучасної мови
- Кокошка — (Kokoschka) Оскар, 1886-1980, австр. маляр, графік і письменник; професор Академії красних мистецтв у Дрездені; 1934 емігрував; з 1953 у Швейцарії; експресіоніст; портрети, пейзажі; драматичні твори. Універсальний словник-енциклопедія
- кокошка — КОКО́ШКА, и, ж., діал. Курка. Йому [півневі] кокошка на мисли [мислі] (Фр., VIII, 1952, 68). Словник української мови в 11 томах
- кокошка — Кокошка, -ки ж. 1) Курица. 2) — зелена, зеленоно́га. пт. Gallinula chloropus. Желех. Ой на горі, на горі кукала кокошка. Гол. II. 204. Гей во моєм городчику зелена кокошка. Гол. II. 422. Словник української мови Грінченка