колодочка

Колодочка, -ки

ж.

1) ум. отъ колодка въ указанныхъ значеніяхъ.

2) Черенокъ ножа. Г. Барв. 463.

3) Подборъ деревянный, обтянутый кожей. Чуб. VII. 431. Ввійшов молодий парубок в крамній сіренькій козачині, в чоботях на колодочках. Левиц. Пов. 181.

4) Деревянная выпуклая часть сѣделки, — къ ней прикрѣплены металлическія дужки для пропуска черезсѣдельника. Вас. 160.

Значення в інших словниках

1. колодочка — коло́дочка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири коло́дочки  Орфографічний словник української мови
2. колодочка — див. держак  Словник синонімів Вусика
3. колодочка — -и, ж. 1》 Зменш.-пестл. до колодка 1-6), 9). 2》 Вільний від пуху кінець стрижня пера птаха.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. колодочка — КОЛО́ДОЧКА, и, ж. 1. Зменш.-пестл. до коло́дка 1–5, 8. Та зацвіли ягодочки [ягідочки] коло колодочки (з народної пісні); Батько змайстрував мені саморобні ковзани: до дерев'яної основи кріпився пруг з коси, в тих колодочках він пропалив по дві дірочки (О.  Словник української мови у 20 томах
5. колодочка — вбива́тися / вби́тися в колодочки́ (в пі́р’я). 1. Виростати, ставати дорослим, повнолітнім. З тобою єдинеє добро було — Твоє дитя, поки росло, В колодочки поки вбивалось (Т. Шевченко); (Коваль:) Шкода хлопчини!...  Фразеологічний словник української мови
6. колодочка — Коло́дочка, -чки, -чці; -дочки́, -чо́к  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. колодочка — КОЛО́ДОЧКА, и, ж. 1. Зменш.-пестл. до коло́дка 1-5, 8. До рідного міста генерал-майор медслужби Шостенко повернувся з чотирма рядами орденських колодочок на грудях (Шовк., Людина..  Словник української мови в 11 томах