Словник української мови у 20 томах

колодочка

КОЛО́ДОЧКА, и, ж.

1. Зменш.-пестл. до коло́дка 1–5, 8.

Та зацвіли ягодочки [ягідочки] коло колодочки (з народної пісні);

Батько змайстрував мені саморобні ковзани: до дерев'яної основи кріпився пруг з коси, в тих колодочках він пропалив по дві дірочки (О. Бердник);

До рідного міста генерал-майор медслужби Шостенко повернувся з чотирма рядами орденських колодочок на грудях (Ю. Шовкопляс);

На йому [ньому] жупан з синього тонкого сукна. Стан оповитий зеленим новим поясом; чоботи пасові, на колодочках, з блискучими халявами до колін (І. Нечуй-Левицький);

Тут підскочив Касандров, схопив його за руки, змахнув над ним колодочкою нагана (І. Микитенко);

Слідчий дістав з кишені канцелярський ножик з колодочкою, оздобленою перламутром (С. Чорнобривець);

Колодочка на дверях у кімнату професора теж подалася легко. Замість ключа до неї підійшла вузенька бляшка (М. Трублаїні).

2. Вільний від пуху кінець стрижня пера птаха.

Відділковий не переставав повертати їх [хлопців] туди й сюди, як дбайлива господиня обпатрану курку, вибираючи на ній останні колодочки (С. Добровольський).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. колодочка — коло́дочка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири коло́дочки  Орфографічний словник української мови
  2. колодочка — див. держак  Словник синонімів Вусика
  3. колодочка — -и, ж. 1》 Зменш.-пестл. до колодка 1-6), 9). 2》 Вільний від пуху кінець стрижня пера птаха.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. колодочка — вбива́тися / вби́тися в колодочки́ (в пі́р’я). 1. Виростати, ставати дорослим, повнолітнім. З тобою єдинеє добро було — Твоє дитя, поки росло, В колодочки поки вбивалось (Т. Шевченко); (Коваль:) Шкода хлопчини!...  Фразеологічний словник української мови
  5. колодочка — Коло́дочка, -чки, -чці; -дочки́, -чо́к  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. колодочка — КОЛО́ДОЧКА, и, ж. 1. Зменш.-пестл. до коло́дка 1-5, 8. До рідного міста генерал-майор медслужби Шостенко повернувся з чотирма рядами орденських колодочок на грудях (Шовк., Людина..  Словник української мови в 11 томах
  7. колодочка — Колодочка, -ки ж. 1) ум. отъ колодка въ указанныхъ значеніяхъ. 2) Черенокъ ножа. Г. Барв. 463. 3) Подборъ деревянный, обтянутый кожей. Чуб. VII. 431. Ввійшов молодий парубок в крамній сіренькій козачині, в чоботях на колодочках. Левиц. Пов. 181.  Словник української мови Грінченка