колос
Колос, -су
м.
1) Колось. Колос повний гнеться до землі, а пустий догори стирчить. Ном. № 2472. Шумить золотим колосом пшениця. Левиц. І. 77.
2) Часть косы (орудія), находящаяся передъ ея концомъ, носкомъ. Шух. І. 169. ум. колосо́к.
Словник української мови Грінченка