Значення в інших словниках
-
Колос —
Ко́лос прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються.
Орфографічний словник української мови
-
колос —
див. ВЕЛЕТЕНЬ.
Словник синонімів Караванського
-
колос —
I [колос] -са, м. (на) -с'і, мн. -сие, -с'іў (колосок) і -су, м. (на) -с'і (колосся) II [колос] -са, м. (на) -сов'і/-с'і, мн. -сие, -с'іў (велетень)
Орфоепічний словник української мови
-
колос —
I кол`ос-а, ч. 1》 заст. Статуя, колона, обеліск величезних розмірів. Колос Родоський. 2》 перен. Про кого-, що-небудь виняткове своєю величиною або важливістю. Колос на глиняних ногах — про щось зовні величне, а насправді слабе, готове зруйнуватися.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
колос —
1. велетень, див. гігант 2. це пшениці
Словник чужослів Павло Штепа
-
колос —
КО́ЛОС, ч. 1. род. а. Суцвіття більшості злаків і деяких інших рослин, в якому квітки розміщені вздовж стрижня. Зінько йде за плугом, руки на чепігах, і радісно йому розкривати землянеє лоно, щоб кинути в його золотеє зерно...
Словник української мови у 20 томах
-
колос —
Колос повний до землі гнеться, а порожний у гору пнеться. Солідний чоловік тихий та смирний, а дурень гордиться та хвалиться. Пустив голос попід колос. Співаючи жнуть. Хлібороби на Вкраїні жали серпами.
Приповідки або українсько-народня філософія
-
колос —
коло́с (грец. κολοσσός) 1. Мідна статуя давньогрецького бога сонця Геліоса, встановлена в 280 р. до н. е. в гавані о. Родос. 2. Переносно – предмет, створіння надзвичайно великого розміру.
Словник іншомовних слів Мельничука
-
колос —
див. суцвіття
Універсальний словник-енциклопедія
-
колос —
КО́ЛОС (суцвіття більшості злаків), КОЛОСО́К, КОЛОСИ́НА розм. Колос колосу киває, Колос колосу співає (М. Чернявський); Які здоровецькі колоски! І яка їх сила! Як їх густо та рясно! Колосок черкається об колосок.
Словник синонімів української мови
-
колос —
Коло́с, -ло́са; коло́си, -сів, -сам (гр., велетень) ко́лос, -са (одного) і -су (колосся)
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
колос —
КО́ЛОС, ч. 1. род. а. Суцвіття більшості злаків і деяких інших рослин, у якому квітки розміщені вздовж стрижня. Колос колосу киває. Колос колосу співає. Ніби скрізь гуде бджола (Черн.
Словник української мови в 11 томах
-
колос —
(грец. — велика статуя) Скульптура величезних розмірів або грандіозний архітектурний монумент.
Архітектура і монументальне мистецтво
-
колос —
Колос, -су м. 1) Колось. Колос повний гнеться до землі, а пустий догори стирчить. Ном. № 2472. Шумить золотим колосом пшениця. Левиц. І. 77. 2) Часть косы (орудія), находящаяся передъ ея концомъ, носкомъ. Шух. І. 169. ум. колосо́к.
Словник української мови Грінченка