коліно
Коліно, -на
с.
1) Колѣно. Жупанини по коліна, пошита до діла. Мет. 38.
2) Родъ, происхожденіе. Одно — що вона пані великого коліна, а друге — що з прадіда ляшка. К. ЧР. 317.
3) Поколѣніе. Через тебе і твого потомка благословлятимуться усі коліна на землі. Опат. 49.
4) Изгибъ (рѣки и пр). Коліно трохи бум: так іти прямо, а потім повернуть у бік коліном. Екатер. у.
5) Переходъ голоса при пѣніи. Не попадеш пісні: на коліна крута. Харьк. г. ум. колінечко, колінце. Первий раз ступив (у воду) по колінечка, другий раз ступив — як під рученьки. Грин. III. 279.
Словник української мови Грінченка