коліно
колі́но
-а, с.
1》 Суглоб, що з'єднує стегнову і гомілкову кістки; місце згину ноги.
Коліно бігуна мед. — стан при якому надколінок при рухах треться об стегнову кістку, а не ковзає між її виростками.
|| Частина одягу, що прикриває це місце ноги.
Встати (піднятися і т. ін.) з колін — звільнитися від гніту, поневолення.
Гнути коліна — бути покірним; запобігати, підлещуватися.
Море по коліна кому — все ні по чому, ніщо не лякає.
Поставити на коліна кого — примусити підкоритися.
2》 перев. мн. Ноги від колінного суглоба до таза.
|| Вигнуті ділянки деяких анатомічних утворень.
3》 Окрема частина чого-небудь, що має вигляд ламаної лінії, від одного згину чи повороту до іншого.
|| Самий кут згину, повороту; місце згину, з'єднання частин.
|| Поворот, загин (ріки, дороги і т. ін.).
|| у знач. присл. коліном. Під кутом.
4》 Певна частина, ланка стебла злаків і деяких інших рослин.
5》 розм. Певна частина, закінчений мотив у музичному творі, пісні тощо.
|| Фігура в танці, яка вирізняється своєю ефектністю.
6》 Покоління в родоводі; рід.
|| Про ступінь спорідненості.
7》 В танцювальній музиці – частина, що відповідає танцювальній фігурі.
8》 муз. Закінчена або відносно закінчена частина простої дво- або тричастинної форми.
9》 Частина ствола деяких духових музичних інструментів (напр., фагота).
10》 мисл. Стара назва шийки ложі рушниці.
11》 Чітко виражена частина співу токуючого птаха.
Великий тлумачний словник сучасної української мови