конина

Кони́на, -ни

ж.

1) Лошадь, конь. Та купуй уже, купуй, — славная конина. Рудан. IV. 18.

2) Конина, лошадиное мясо.

Значення в інших словниках

1. конина — кони́на іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. конина — -и, ж. 1》 Кінське м'ясо; конятина. 2》 розм. Кінь (у 1 знач.); заморений, слабосилий кінь; конячина.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. конина — КОНИ́НА, и, ж. 1. Кінське м'ясо; конятина. Татари споживали конину й баранину (П. Панч); У великих бронзових казанах варилася юшка з конини (В. Владко); Черниш наздогнав двох дівчат. Одна з них несла шмат мерзлої конини (О.  Словник української мови у 20 томах
4. конина — И, ж. Коньяк. Зараз візьмемо пляшечку конини і відсвяткуємо подію.  Словник сучасного українського сленгу
5. конина — (-и) ж.; мол.; жарт. Коньяк. БСРЖ, 275; ПСУМС, 36.  Словник жарґонної лексики української мови
6. конина — КІНЬ (велика свійська однокопита тварина, яку використовують для перевезення людей і вантажів), КОНЯ́КА розм., КОМО́НЬ заст.; КОНИ́СЬКО розм. (заморений, слабосилий); ШКА́ПА, ШКАПИ́НА розм., КОНИ́НА розм., КОНЯЧИ́НА розм., ПАТИ́КА зневажл., ШКІ́НЬКА діал.  Словник синонімів української мови
7. конина — КОНИ́НА, и, ж. 1. Кінське м’ясо; конятина. Татари споживали конину й баранину (Панч, Гомон. Україна, 1954, 125); Черниш наздогнав двох дівчат. Одна з них несла шмат мерзлої конини (Гончар, І, 1954, 244). 2. розм. Кінь (у 1 знач.  Словник української мови в 11 томах