конина
КОНИ́НА, и, ж.
1. Кінське м'ясо; конятина.
Татари споживали конину й баранину (П. Панч);
У великих бронзових казанах варилася юшка з конини (В. Владко);
Черниш наздогнав двох дівчат. Одна з них несла шмат мерзлої конини (О. Гончар);
В Лідиній сумці, крім .. в'яленої конини, яку так полюбляв Стас, лежав ще й диск із музикою Альфреда Шнітке (Люко Дашвар).
2. розм. Заморений, слабосилий кінь; конячина.
Малі сани тягнула рудава конина (О. Кобилянська);
Лиш конині дав [Чюрей] їсти, лиш перехрестився, аби похарчувати (М. Зеров);
А ще далі, далі .. чалапав на довгохвостій конині латинський монах (К. Гриневичева);
– Конина смирна, якраз для такого кіннотника, як ти (Григорій Тютюнник).
Словник української мови (СУМ-20)