конина
КОНИ́НА, и, ж.
1. Кінське м'ясо; конятина.
Татари споживали конину й баранину (П. Панч);
У великих бронзових казанах варилася юшка з конини (В. Владко);
Черниш наздогнав двох дівчат. Одна з них несла шмат мерзлої конини (О. Гончар);
В Лідиній сумці, крім .. в'яленої конини, яку так полюбляв Стас, лежав ще й диск із музикою Альфреда Шнітке (Люко Дашвар).
2. розм. Заморений, слабосилий кінь; конячина.
Малі сани тягнула рудава конина (О. Кобилянська);
Лиш конині дав [Чюрей] їсти, лиш перехрестився, аби похарчувати (М. Зеров);
А ще далі, далі .. чалапав на довгохвостій конині латинський монах (К. Гриневичева);
– Конина смирна, якраз для такого кіннотника, як ти (Григорій Тютюнник).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- конина — кони́на іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- конина — -и, ж. 1》 Кінське м'ясо; конятина. 2》 розм. Кінь (у 1 знач.); заморений, слабосилий кінь; конячина. Великий тлумачний словник сучасної мови
- конина — И, ж. Коньяк. Зараз візьмемо пляшечку конини і відсвяткуємо подію. Словник сучасного українського сленгу
- конина — (-и) ж.; мол.; жарт. Коньяк. БСРЖ, 275; ПСУМС, 36. Словник жарґонної лексики української мови
- конина — КІНЬ (велика свійська однокопита тварина, яку використовують для перевезення людей і вантажів), КОНЯ́КА розм., КОМО́НЬ заст.; КОНИ́СЬКО розм. (заморений, слабосилий); ШКА́ПА, ШКАПИ́НА розм., КОНИ́НА розм., КОНЯЧИ́НА розм., ПАТИ́КА зневажл., ШКІ́НЬКА діал. Словник синонімів української мови
- конина — КОНИ́НА, и, ж. 1. Кінське м’ясо; конятина. Татари споживали конину й баранину (Панч, Гомон. Україна, 1954, 125); Черниш наздогнав двох дівчат. Одна з них несла шмат мерзлої конини (Гончар, І, 1954, 244). 2. розм. Кінь (у 1 знач. Словник української мови в 11 томах
- конина — Кони́на, -ни ж. 1) Лошадь, конь. Та купуй уже, купуй, — славная конина. Рудан. IV. 18. 2) Конина, лошадиное мясо. Словник української мови Грінченка