коник

КО́НИК, а, ч.

1. Зменш.-пестл. до кінь 1.

Ой там, в степу, при дорозі, Шумлять-гудуть дрібні лози. Ой там молод козак блудить, Під ним сивий коник нудить (з народної пісні);

Ой конику воронику, конику каштанку, Ой як їдеш до дівчини, постій коло ґанку (з коломийки);

Їхав я день і ніч – серед степу ночував і коника попасав (Марко Вовчок);

Сів Іван на коня. – Но, конику, но!.. В лісі стрінем світання... (І. Нехода);

Шух свиснув собак і заскочив на свого мишастого татарського коника (Д. Білий);

* У порівн. Галя .. постояла, послухала читання, уперто заломивши брови і роздимаючи ніздрі, як норовистий коник, зиркнула на покуть і вийшла собі (І. Багряний).

2. перен., рідко. Те саме, що ви́брик 2.

[Андрій:] Охочий же був покійний до балачок та до всіляких коників (З. Мороз);

Коляда впав на ліжко і забився в істериці .. Фросина вийшла з хати. Бачила вона вже не раз ці коники (М. Зарудний).

3. перен. Улюблений предмет розмов якоїсь особи; пристрасть до чогось.

[Зоя:] Це батькова смерть отак на неї вплинула. Батькове ім'я – це її коник. Вона навіть не вірить, що він застрелився (І. Кочерга);

Козел, почувши серед лекції чийсь кашель, несподівано сідав на свого улюбленого гігієнічного коника і заводив мову про всякі хвороби та як від них устерегтись (Б. Антоненко-Давидович);

// Те, що приносить комусь успіх, вигоду.

Точність була його коником, на якого він ставив і завжди вигравав (Н. Рибак);

Коник цього банку – кредити на поточні потреби (із журн.).

4. Вид дитячої гри – їзда верхи на паличці.

Отож воно, мале, взяло Другую паличку у Йвася – Івась у коники ігрався – Зробило хрестик (Т. Шевченко).

5. Комаха, що далеко стрибає, відштовхуючись довгими ногами, і видає сюркотливі звуки.

Обізвалась трава голосами тисячі своїх жильців: коників, метеликів, жуків (Панас Мирний);

Десь блищить водиця тиха, Край струмка цвірчить десь коник (Леся Українка);

Уже останній коник степовий затих, І вітер ліг на луках спати (О. Олесь);

Пронизливими металічними голосами стрекотали коники (В. Владко);

* У порівн. Мов велетенські коники, стрекочуть Там трактори (М. Рильський).

6. Пряник або іграшка, що має форму коня.

– На, Маріє, медяника та не плач, – сказав Михалчевський, осміхаючись, .. витяг з кишені коника і подав Марії (І. Нечуй-Левицький);

Він .. знає, що тато привезе гостинця, і вже наперед тішиться дерев'яним коником або цукровою сопілкою (Н. Кобринська);

На ній [ялинці] золоті та срібні горіхи, .. коники, ведмеді, зайці (І. Багмут);

Деякі з людей зосереджено скніли над вирізьблюванням усіляких вигадливо-райських узорів, ще інші вистругували дерев'яних коників (Ю. Андрухович);

Вони з'їли по кілька гуцульських коників, виліплених зі сиру, і зварили чай з листя всіх ягід (Т. Прохасько);

// Різьблена деталь у формі кінської голови як прикраса меблів, начиння і т. ін.

Стіл на кониках (Сл. Б. Грінченка).

7. Верхнє ребро двосхилого даху.

Голуби спурхнули вгору, повсідалися на конику будинку (Ю. Збанацький);

Коник даху призначений не тільки для того, щоб перешкодити проникненню дощових і талих вод в підпокрівельний простір, друге його призначення – це вентиляція покрівлі (із журн.);

// Підставка в нижній частині даху.

Хата Полтавщини мала свою місцеву форму, звислу на консолях-кониках (з наук. літ.);

У конструкції будь-якого даху коник є важливим елементом, що забезпечує разом із іншими частинами відвід води (з навч. літ.);

Рублена хата під тесом, на кониках, спиналась на верху Йванової гори – різьбленими вікнами до світу (з газ.).

8. Дерев'яна пластинка з вирізами й загнутим верхом, яку вставляють вертикально в кожний із чотирьох кінців витушки, мотаючи пряжу в клубок.

Сюрчала міцна нитка в дерев'янім юрку.., і коники .. кружляли раз по раз від швидкого обертання (І. Цюпа).

△ (1) Морськи́й ко́ник – риба, голова якої схожа на кінську.

Морські коники – це риби, вони не мають лусок, а лише тонку шкіру (з наук.-попул. літ.);

Самець морського коника гнізда не будує, а носить ікринки з собою в особливій сумці на череві (з навч. літ.);

Мовчки й зосереджено пливуть риби. Викручуються морські коники (О. Іваненко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. коник — ко́ник 1 іменник чоловічого роду, істота кінь; комаха ко́ник 2 іменник чоловічого роду вибрик; улюблена тема Орфографічний словник української мови
  2. коник — див. КІНЬ; (учинок) вибрик, жм. фортель; (риса характеру) пристрасть; (закохання) гоббі, сов. хоббі; (комаха) коник-стрибунець. Словник синонімів Караванського
  3. коник — див. кінь Словник синонімів Вусика
  4. коник — [кониек] -ка, м. (на) -ку /-ков'і, мн. -кие, -к'іў Орфоепічний словник української мови
  5. коник — -а, ч. 1》 Зменш.-пестл. до кінь 1). Морський коник — риба, голова якої схожа на кінську. 2》 перен., рідко. Те саме, що вибрик 2). Викидати коники — робити дивні, несподівані вчинки; робити вибрики (у 2 знач.). 3》 перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. коник — ко́ник 1. шах. кінь (ст)|| = кінь 2. крав. металевий гачок на одязі (ср, ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. коник — (-а) ч.; шк. Двійка, незадовільна оцінка. Словник жарґонної лексики української мови
  8. коник — викида́ти / ви́кинути ко́ника (ко́ники). 1. Робити що-небудь незвичайне, несподіване або легковажне. Адже поки не був радистом в радгоспі, то радіохуліганив, міг через ефір розшукати її в степу, покликати, а тепер, коли йому доручили весь радіовузол... Фразеологічний словник української мови
  9. коник — КО́НИК (комаха з довгими ногами, що стрибає й крилами утворює сюркітливі звуки), КОБИ́ЛКА, ЦВІРКУ́Н, СКАКУ́Н діал. Коники зелені скачуть у траві (В. Словник синонімів української мови
  10. коник — Ко́ник, -ка, -кові, на -нику, -нику! ко́ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. коник — КО́НИК, а, ч. 1. Зменш.-пестл. до кінь 1. Їхав я день і ніч — серед степу ночував і коника попасав (Вовчок, VI, 1956, 236); Сів Іван на коня.— Но, конику, но!.. В лісі стрінем світання… (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 151). Словник української мови в 11 томах
  12. коник — (укр.) 1. Оформлення дерев'яного кронштейну у вигляді різьбленої кінської голови. 2. Горизонтальна колода з перевернутим жолобом, яка завершує дерев'яний дах і скріплює схили покрівлі. Її звисаючий над торцем кінець звичайно отримував скульптурне оздоблення. Архітектура і монументальне мистецтво
  13. коник — Ко́ник, -ка м. ум. отъ кінь. 1) Лошадка. Під явором коник стоїть, на нім козак молоденький. Мет. 2) насѣк. Кузнечикъ, Locusta. Вх. Пч. І. 6. В траві ворушився і тріщав цілий мир коників і всяких кузок. Левиц. Пов. 97. Словник української мови Грінченка