1. Словник української мови у 20 томах

конисько

КОНИ́СЬКО, а, ч., розм.

Великий за розмірами кінь.

Тільки вибіг чоловік за крайню хату – жене йому назустріч чорний конисько: грива довга розвівається, копита цокотять, форкає голосно (з легенди);

Що то за кінь стоїть коло повітки? .. Величезний, осідланий, військовий конисько (У. Самчук);

// Заморений, слабосилий кінь (у 1 знач.).

– От-от, здавалося мені, .. приїхав віз, приволікся конисько (О. Кобилянська);

Старий конисько пощипував пирій на межі (Г. Колісник).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. конисько — кони́сько іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  2. конисько — -а, ч., розм. 1》 Збільш. до кінь 1). 2》 Заморений, слабосилий кінь (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. конисько — КІНЬ (велика свійська однокопита тварина, яку використовують для перевезення людей і вантажів), КОНЯ́КА розм., КОМО́НЬ заст.; КОНИ́СЬКО розм. (заморений, слабосилий); ШКА́ПА, ШКАПИ́НА розм., КОНИ́НА розм., КОНЯЧИ́НА розм., ПАТИ́КА зневажл., ШКІ́НЬКА діал. Словник синонімів української мови
  4. конисько — КОНИ́СЬКО, а, ч., розм. 1. Збільш. до кінь 1. 2. Заморений, слабосилий кінь (у 1 знач.). — От-от, здавалося мені,.. приїхав віз, приволікся конисько (Коб., II, 1956, 297). Словник української мови в 11 томах