1. Словник української мови в 11 томах

конисько

КОНИ́СЬКО, а, ч., розм.

1. Збільш. до кінь 1.

2. Заморений, слабосилий кінь (у 1 знач.).

— От-от, здавалося мені,.. приїхав віз, приволікся конисько (Коб., II, 1956, 297).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. конисько — кони́сько іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  2. конисько — -а, ч., розм. 1》 Збільш. до кінь 1). 2》 Заморений, слабосилий кінь (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. конисько — КОНИ́СЬКО, а, ч., розм. Великий за розмірами кінь. Тільки вибіг чоловік за крайню хату – жене йому назустріч чорний конисько: грива довга розвівається, копита цокотять, форкає голосно (з легенди); Що то за кінь стоїть коло повітки? .. Словник української мови у 20 томах
  4. конисько — КІНЬ (велика свійська однокопита тварина, яку використовують для перевезення людей і вантажів), КОНЯ́КА розм., КОМО́НЬ заст.; КОНИ́СЬКО розм. (заморений, слабосилий); ШКА́ПА, ШКАПИ́НА розм., КОНИ́НА розм., КОНЯЧИ́НА розм., ПАТИ́КА зневажл., ШКІ́НЬКА діал. Словник синонімів української мови