1. Словник української мови у 20 томах

кониченько

КОНИЧЕ́НЬКО, а, ч., нар.-поет.

Пестл. до кінь 1.

Ой пущу я кониченька в саду, А сам піду к отцю на пораду (з народної пісні);

[Павло:] Осідлаю кониченька, Коня вороного, Нехай несе чистим полем Мене молодого (М. Кропивницький);

– Я не пущу тебе! – сказала вона і взяла повід в свої руки. – Хай повертає кониченько у двір (В. Чемерис);

Заіржав над пересохлими криницями Кониченько в дикім полі за Стефаником... (П. Гірник);

Все жду, щоб хто кониченьком доскочив, тільки от коні всі підупали... (О. Забужко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кониченько — кониче́нько іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. кониченько — див. кінь Словник синонімів Вусика
  3. кониченько — -а, ч., нар.-поет. Пестл. до кінь 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. кониченько — Кони́че́нько, -ка, -кові, -че́ньку! Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. кониченько — КОНИЧЕ́НЬКО, а, ч., нар.-поет. Пестл. до кінь 1. Ой пущу я кониченька в саду, А сам піду к отцю на пораду (Нар. лірика, 1956, 31); [Павло:] Осідлаю кониченька, Коня вороного. Нехай несе чистим полем Мене молодого (Кроп., II, 1958, 383). Словник української мови в 11 томах
  6. кониченько — Кониченько, -ка м. ум. отъ кінь. Словник української мови Грінченка