коничок
КО́НИЧОК, чка, ч.
Пестл. до ко́ник 1.
В нього шабля і рушниця, Ще й коничок сивий (з народної пісні);
Грає, несучи дівчину, Коничок буланий (А. Метлинський);
Уже видно було й окремих коней, що випереджали гурт, гасаючи одне одному навперейми. То були молоді конички й жеребчики (І. Білик).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- коничок — ко́ничок іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- коничок — див. кінь Словник синонімів Вусика
- коничок — -чка, ч. Зменш.-пестл. до коник 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- коничок — Ко́ничок, -чка, -чку; -нички, -чків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- коничок — КО́НИЧОК, чка, ч. Зменш.-пестл. до ко́ник 1. Грає, несучи дівчину, Коничок буланий (Укр. поети-романтики.., 1968, 168); В нього шабля і рушниця. Ще й коничок сивий (Укр.. лір. пісні, 1958, 571). Словник української мови в 11 томах
- коничок — Ко́ничок, -чка м. ум. отъ кінь. Словник української мови Грінченка