конище
КОНИ́ЩЕ, а, ч.
Збільш. до кінь 1.
– І конища помучив, і сам утепенився [втомився] (І. Франко);
Не встиг конище .. проскочити й десятка кроків, як раптом трісла [тріснула] зарані кимось підрізана підпруга (О. Ільченко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- конище — кони́ще іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- конище — -а, ч., розм. Збільш. до кінь 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- конище — КОНИ́ЩЕ, а, ч. Збільш. до кінь 1. Не встиг конище.. проскочити й десятка кроків, як раптом трісла [тріснула] зарані кимось підрізана підпруга (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 55). Словник української мови в 11 томах