1. Словник української мови в 11 томах

конище

КОНИ́ЩЕ, а, ч. Збільш. до кінь 1.

Не встиг конище.. проскочити й десятка кроків, як раптом трісла [тріснула] зарані кимось підрізана підпруга (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 55).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. конище — кони́ще іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. конище — -а, ч., розм. Збільш. до кінь 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. конище — КОНИ́ЩЕ, а, ч. Збільш. до кінь 1. – І конища помучив, і сам утепенився [втомився] (І. Франко); Не встиг конище .. проскочити й десятка кроків, як раптом трісла [тріснула] зарані кимось підрізана підпруга (О. Ільченко). Словник української мови у 20 томах