коник
КО́НИК, а, ч.
1. Зменш.-пестл. до кінь 1.
Ой там, в степу, при дорозі, Шумлять-гудуть дрібні лози. Ой там молод козак блудить, Під ним сивий коник нудить (з народної пісні);
Ой конику воронику, конику каштанку, Ой як їдеш до дівчини, постій коло ґанку (з коломийки);
Їхав я день і ніч – серед степу ночував і коника попасав (Марко Вовчок);
Сів Іван на коня. – Но, конику, но!.. В лісі стрінем світання... (І. Нехода);
Шух свиснув собак і заскочив на свого мишастого татарського коника (Д. Білий);
* У порівн. Галя .. постояла, послухала читання, уперто заломивши брови і роздимаючи ніздрі, як норовистий коник, зиркнула на покуть і вийшла собі (І. Багряний).
2. перен., рідко. Те саме, що ви́брик 2.
[Андрій:] Охочий же був покійний до балачок та до всіляких коників (З. Мороз);
Коляда впав на ліжко і забився в істериці .. Фросина вийшла з хати. Бачила вона вже не раз ці коники (М. Зарудний).
3. перен. Улюблений предмет розмов якоїсь особи; пристрасть до чогось.
[Зоя:] Це батькова смерть отак на неї вплинула. Батькове ім'я – це її коник. Вона навіть не вірить, що він застрелився (І. Кочерга);
Козел, почувши серед лекції чийсь кашель, несподівано сідав на свого улюбленого гігієнічного коника і заводив мову про всякі хвороби та як від них устерегтись (Б. Антоненко-Давидович);
// Те, що приносить комусь успіх, вигоду.
Точність була його коником, на якого він ставив і завжди вигравав (Н. Рибак);
Коник цього банку – кредити на поточні потреби (із журн.).
4. Вид дитячої гри – їзда верхи на паличці.
Отож воно, мале, взяло Другую паличку у Йвася – Івась у коники ігрався – Зробило хрестик (Т. Шевченко).
5. Комаха, що далеко стрибає, відштовхуючись довгими ногами, і видає сюркотливі звуки.
Обізвалась трава голосами тисячі своїх жильців: коників, метеликів, жуків (Панас Мирний);
Десь блищить водиця тиха, Край струмка цвірчить десь коник (Леся Українка);
Уже останній коник степовий затих, І вітер ліг на луках спати (О. Олесь);
Пронизливими металічними голосами стрекотали коники (В. Владко);
* У порівн. Мов велетенські коники, стрекочуть Там трактори (М. Рильський).
6. Пряник або іграшка, що має форму коня.
– На, Маріє, медяника та не плач, – сказав Михалчевський, осміхаючись, .. витяг з кишені коника і подав Марії (І. Нечуй-Левицький);
Він .. знає, що тато привезе гостинця, і вже наперед тішиться дерев'яним коником або цукровою сопілкою (Н. Кобринська);
На ній [ялинці] золоті та срібні горіхи, .. коники, ведмеді, зайці (І. Багмут);
Деякі з людей зосереджено скніли над вирізьблюванням усіляких вигадливо-райських узорів, ще інші вистругували дерев'яних коників (Ю. Андрухович);
Вони з'їли по кілька гуцульських коників, виліплених зі сиру, і зварили чай з листя всіх ягід (Т. Прохасько);
// Різьблена деталь у формі кінської голови як прикраса меблів, начиння і т. ін.
Стіл на кониках (Сл. Б. Грінченка).
7. Верхнє ребро двосхилого даху.
Голуби спурхнули вгору, повсідалися на конику будинку (Ю. Збанацький);
Коник даху призначений не тільки для того, щоб перешкодити проникненню дощових і талих вод в підпокрівельний простір, друге його призначення – це вентиляція покрівлі (із журн.);
// Підставка в нижній частині даху.
Хата Полтавщини мала свою місцеву форму, звислу на консолях-кониках (з наук. літ.);
У конструкції будь-якого даху коник є важливим елементом, що забезпечує разом із іншими частинами відвід води (з навч. літ.);
Рублена хата під тесом, на кониках, спиналась на верху Йванової гори – різьбленими вікнами до світу (з газ.).
8. Дерев'яна пластинка з вирізами й загнутим верхом, яку вставляють вертикально в кожний із чотирьох кінців витушки, мотаючи пряжу в клубок.
Сюрчала міцна нитка в дерев'янім юрку.., і коники .. кружляли раз по раз від швидкого обертання (І. Цюпа).
△ (1) Морськи́й ко́ник – риба, голова якої схожа на кінську.
Морські коники – це риби, вони не мають лусок, а лише тонку шкіру (з наук.-попул. літ.);
Самець морського коника гнізда не будує, а носить ікринки з собою в особливій сумці на череві (з навч. літ.);
Мовчки й зосереджено пливуть риби. Викручуються морські коники (О. Іваненко).
Словник української мови (СУМ-20)