конечність
КОНЕ́ЧНІСТЬ, ності, ж., заст.
Крайня потреба, необхідність.
Важкі обставини життя, конечність заробітку спонукували мене кидатися на різні поля (І. Франко);
Я, взагалі, на свою критику в російських журналах ані надій, ані ваги великої не покладаю, .. а заходжу туди більше з конечності, ніж з охоти (Леся Українка);
Хіба не він, Головатий, ще в 1775 році .. застерігав царських вельмож і самого Потьомкіна про конечність і доцільність існування Запорозької Січі? (С. Добровольський);
Чи це була фізична конечність для нього, чи просто ідея-фікс, але він виявив у цьому подиву гідну стійкість (І. Багряний);
Він задумується над конечністю, за моїм прикладом, кинути Україну й податися кудись у мандри... (Б. Антоненко-Давидович).
Словник української мови (СУМ-20)