конечність
КОНЕ́ЧНІСТЬ, ності, ж. Крайня потреба, необхідність.
Важкі обставини життя, конечність заробітку спонукували мене кидатися на різні поля (Фр., І, 1955, 31);
Я.. заходжу туди [в критику] більше з конечності, ніж з охоти (Л. Укр., V, 1956, 432);
Хіба не він, Головатий, ще в 1775 році.. застерігав царських вельмож і самого Потьомкіна про конечність і доцільність існування Запорозької Січі? (Добр., Очак. розмир, 1965, 8).
Словник української мови (СУМ-11)