1. Словник української мови в 11 томах

конечність

КОНЕ́ЧНІСТЬ, ності, ж. Крайня потреба, необхідність.

Важкі обставини життя, конечність заробітку спонукували мене кидатися на різні поля (Фр., І, 1955, 31);

Я.. заходжу туди [в критику] більше з конечності, ніж з охоти (Л. Укр., V, 1956, 432);

Хіба не він, Головатий, ще в 1775 році.. застерігав царських вельмож і самого Потьомкіна про конечність і доцільність існування Запорозької Січі? (Добр., Очак. розмир, 1965, 8).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. конечність — Коне́чність: — крайня потреба, необхідність [48] — необхідність [54] Словник з творів Івана Франка
  2. конечність — коне́чність іменник жіночого роду крайня потреба, необхідність Орфографічний словник української мови
  3. конечність — Коне́чність. Нагальна, пекуча потреба, необхідність. Доказавши своїми цікавими виводами конечність орґанізациї україньского сьвященства, закінчив бесідник зазивом вибрати тим часом комітет з п’яти мужів для переведеня наміреної організації (Звідомл. Українська літературна мова на Буковині
  4. конечність — -ності, ж. Крайня потреба, необхідність. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. конечність — КОНЕ́ЧНІСТЬ, ності, ж., заст. Крайня потреба, необхідність. Важкі обставини життя, конечність заробітку спонукували мене кидатися на різні поля (І. Франко); Я, взагалі, на свою критику в російських журналах ані надій, ані ваги великої не покладаю, .. Словник української мови у 20 томах
  6. конечність — І собака плисти навчиться, як вода вухами наллється. Конечність всего навчить. Навчить біда попити, як нема чого вхопитись. Біда примушує промишляти, тим і всього навчить. Приповідки або українсько-народня філософія
  7. конечність — Неухильне виникнення одного стану явищ з другого; те, чого не можна уникнути, що не може бути ін., ніж є, що повинно настати. Універсальний словник-енциклопедія
  8. конечність — Коне́чність, -ности, -ності, -ністю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)