конечність
Коне́чність. Нагальна, пекуча потреба, необхідність. Доказавши своїми цікавими виводами конечність орґанізациї україньского сьвященства, закінчив бесідник зазивом вибрати тим часом комітет з п’яти мужів для переведеня наміреної організації (Звідомл., 1914, 50); З уваги на дуже сумне просьвітне і економічне положене нашого народу україньско-руске сьвященство, узнаючи солідарне співділанє усіх інтеліґентних верств прямо категоричною конечностию, заявляє ся зосібна рішучо за дружним співділанєм з україньским учительством (Звідомл., 1914, 53)
// пол. konieczność — нагальна, пекуча потреба, необхідність.
Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.