конозити
Конозити, -жу, -зиш
гл.
1) Корчить, морщить (въ работѣ). Мнж.
2) безл. Знобить? корчать? Бачу, що так його конозить. Уман. у.
Словник української мови ГрінченкаКонозити, -жу, -зиш
гл.
1) Корчить, морщить (въ работѣ). Мнж.
2) безл. Знобить? корчать? Бачу, що так його конозить. Уман. у.
Словник української мови Грінченка