конозити
Конозити, -жу, -зиш
гл.
1) Корчить, морщить (въ работѣ). Мнж.
2) безл. Знобить? корчать? Бачу, що так його конозить. Уман. у.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Конозити, -жу, -зиш
гл.
1) Корчить, морщить (въ работѣ). Мнж.
2) безл. Знобить? корчать? Бачу, що так його конозить. Уман. у.