коноплинка

Коноплина, -ни

ж. Стебель конопли. Утопила мене мати як коноплину в воду. Грин. III. 329. ум. конопли́нка, конопли́нонька, конопли́ночка. Ой у городі коноплиночка, на тій коноплинці... роса. Чуб. III. 394. Ой як же тій коноплиноньці у ставу вимокати. Грин. III. 330.

Значення в інших словниках

1. коноплинка — конопли́нка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. коноплинка — -и, ж. Зменш.-пестл. до коноплина.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. коноплинка — КОНОПЛИ́НКА, и, ж. Зменш.-пестл. до конопли́на 1. У городі коноплинка стояла, Да догори ветєчко [стебло] махала (з народної пісні); * У порівн. Малий, як коноплинка, а дужий, як дерево (загадка).  Словник української мови у 20 томах
4. коноплинка — КОНОПЛИ́НКА, и, ж. Зменш.-пестл. до конопли́на.  Словник української мови в 11 томах