копилець

Копил, -ла́

м.

1) Сапожная колодка. Швець копилом перекинув. Ном. №301.

2) Столбики (отъ 4 до 6), связывающіе полозья съ ящикомъ саней. Kolb. I. 67. Шух. I. 180. Копили поробив на сани.

3) Незаконнорожденное дитя. Вх. Зн. 28. ум. копиле́ць. Ном. № 14299.

Значення в інших словниках

1. копилець — копиле́ць іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. копилець — див. дитина  Словник синонімів Вусика
3. копилець — -льця, ч. Зменш. до копил.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. копилець — КОПИЛЕ́ЦЬ¹, льця́, ч. Зменш. до копи́л¹ 1. Копильці використовують для меншого взуття (з навч. літ.). КОПИЛЕ́ЦЬ², льця́, ч., діал. Зменш. до копи́л². Всі .. зійшлися на тім, .. що в селі нічого доброго Сук по собі не залишив. Хіба п'ятьох копильців-байстрюків (І. Чендей).  Словник української мови у 20 томах
5. копилець — КОПИЛЕ́ЦЬ, льця́, ч. Зменш. до копи́л.  Словник української мови в 11 томах