копичення

Копичення, -ня

с.

1) Складываніе, сваливаніе въ кучу. Желех.

2) Складываніе въ копны. Желех.

Значення в інших словниках

1. копичення — копи́чення іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. копичення — -я, с. Дія за знач. копичити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. копичення — КОПИ́ЧЕННЯ, я, с. Дія за знач. копи́чити. Закінчили копичення сіна (А. Головко); Аграрний закон має внеможливити копичення землі в руках великих власників (з газ.).  Словник української мови у 20 томах
4. копичення — Копи́чення, -ння, -нню, -нням  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. копичення — КОПИ́ЧЕННЯ, я, с. Дія за знач. копи́чити.  Словник української мови в 11 томах