коритце —
кори́тце іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
коритце —
[коритцеи] -иц':а, ор. -иц :еим, м. (ў) -иц':і, р. мн. -теиц'
Орфоепічний словник української мови
коритце —
-я, с. Зменш. до корито 1), 3).
Великий тлумачний словник сучасної мови
коритце —
КОРИ́ТЦЕ, я, с. 1. Зменш. до кори́то 1, 3. Біля куреня .. сидить Кирило, довбає коритце для води (Панас Мирний); Господиня .. винесла сухе коритце (Олесь Досвітній)...
Словник української мови у 20 томах
коритце —
КОРИ́ТЦЕ, я, с. Зменш. до кори́то 1, 3. Біля куреня.. сидить Кирило, довбає коритце для води (Мирний, V, 1955, 141); Господиня.. винесла сухе коритце (Досв., Вибр., 1959, 76).
Словник української мови в 11 томах