Словник української мови Грінченка

короваєць

Короваєць, -вайця

м.

1) = коровай. Благослови, Боженьку, короваєць місити! О. 1862. IV. 12.

2) Блинъ изъ пшенной муки. Лебед. у.

Словник української мови Грінченка

Значення в інших словниках

  1. короваєць — див. хліб  Словник синонімів Вусика