косинчик

Коси́нець, -нця

м.

1) Треугольникъ.

2) Треугольная полка въ углу комнаты. ум. косинчик. Попід стінами стояли дванадцять стільців, в кутках косі столики, а над ними вгорі косинчики з карнизом на книжки. Левиц. І. 133.

Значення в інших словниках

1. косинчик — коси́нчик іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. косинчик — -а, ч. Зменш. до косинець.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. косинчик — КОСИ́НЧИК, а, ч. Зменш. до коси́нець 1, 4. Для зручності, а також з метою дотримання правил безпеки молодші школярі на уроці математики використовують невелички косинчики (з навч. літ.  Словник української мови у 20 томах
4. косинчик — КОСИ́НЧИК, а, ч. Зменш. до коси́нець.- Дивлюсь, аж в одному куточку на косинчику чи на поличці ніби образ (Н.-Лев., І, 1956, 596); — Забула сказати тобі: он у косинчику лежить книжка, що вчора передала хутірська жінка (Вас., II, 1959, 296).  Словник української мови в 11 томах