косинчик
КОСИ́НЧИК, а, ч. Зменш. до коси́нець.-
Дивлюсь, аж в одному куточку на косинчику чи на поличці ніби образ (Н.-Лев., І, 1956, 596);
— Забула сказати тобі: он у косинчику лежить книжка, що вчора передала хутірська жінка (Вас., II, 1959, 296).
Словник української мови (СУМ-11)