костирь

Кости́рь, -ря́

м.

1) = костирник. О. 1861. II. 4. Уподобав картовника і костира п'яного, що... в козацьтва вигравав у кості. К. Бай. 32.

2) раст. Bromus secalinus. L. ЗЮЗО. І. 114. ум. кости́ронько. А він шельма костиронько, превеликий п'яниченько. Грин. III. 380.