кохати
Коха́ти, -ха́ю, -єш
гл.
1) Любить (кого-либо). Ой ти, дівчино, мислоньками блудиш, сама ти не знаєш, кого вірно любиш. Ой знаю, знаю, кого я кохаю, тілько я не знаю, із ким жити маю. н. п. Хто вірно кохає, той часто вітає. Ном. №8757. Батько й мати твої живуть при тобі і дякують... що ти їх при старости й кохаєш і поважаєш. Кв.
2) Взлелѣивать, возрощать, воспитывать (о дѣтяхъ, животныхъ, растеніяхъ). Кошару дитину кохала, любила, — крій себе не маю. Макс. Ой косо, косо, кохана, сім літ я тебе кохала! Мет. 205. см. викохати.
Словник української мови Грінченка