коць

Коць, -ця

м.

1) Коверъ. Вас. 172. А коць важний з розводами, і посередині великий орел. Кв. Ну, тепер, діти, несіть жне до церкви. От ми положили його на коць та й понесли. Стор.

2) Одѣяло тканое — шерстяное, шелковое. Гол. Од. 82. Ліжко, заслане мняким шовковим коцем. Мир. ХРВ. 315.

Значення в інших словниках

1. коць — коць іменник чоловічого роду вкривало; килим розм.  Орфографічний словник української мови
2. коць — див. коц.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. коць — КОЦЬ див. коц.  Словник української мови у 20 томах
4. коць — КИ́ЛИМ (тканий, набивний тощо, найчастіше ворсистий, з візерунками виріб для вкривання підлоги, оздоблювання стін і т. ін.); КОЦ (КОЦЬ) розм. (ворсовий пристрижений однобічний); ЛІ́ЖНИК (кустарний); ПЛА́ХТА, ПЛАХТИ́НА (з картатої декоративної тканини).  Словник синонімів української мови
5. коць — КОЦЬ див. коц.  Словник української мови в 11 томах