Значення в інших словниках
-
коць —
коць іменник чоловічого роду вкривало; килим розм.
Орфографічний словник української мови
-
коць —
див. коц.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
коць —
КОЦЬ див. коц.
Словник української мови у 20 томах
-
коць —
КИ́ЛИМ (тканий, набивний тощо, найчастіше ворсистий, з візерунками виріб для вкривання підлоги, оздоблювання стін і т. ін.); КОЦ (КОЦЬ) розм. (ворсовий пристрижений однобічний); ЛІ́ЖНИК (кустарний); ПЛА́ХТА, ПЛАХТИ́НА (з картатої декоративної тканини).
Словник синонімів української мови
-
коць —
Коць, -ця м. 1) Коверъ. Вас. 172. А коць важний з розводами, і посередині великий орел. Кв. Ну, тепер, діти, несіть жне до церкви. От ми положили його на коць та й понесли. Стор. 2) Одѣяло тканое — шерстяное, шелковое. Гол. Од. 82. Ліжко, заслане мняким шовковим коцем. Мир. ХРВ. 315.
Словник української мови Грінченка