Словник української мови Грінченка

кочальце

Кочало, -ла

с.

1) Кругъ. Оббігає череду три рази в кочало. Шух. І. 212, 213.

2) Кружокъ деревянный или иной, — входить въ составъ различныхъ предметовъ: у рюмки въ него упирается ножка, у кужівки оно делитъ верхнюю часть (кужівник) отъ держака, оно обхватываетъ било друлівника и пр. Шух. І. 148, 277, 307. ум. ко́чальце. Кружокъ, обхватывающій нижній конецъ веретена. Шух. І. 148.

Словник української мови Грінченка