коч

Коч, -ча

м. Родъ фаэтона, коляски. Із коча пан мій вилізає і посила за молодим. Шевч. 515.

Значення в інших словниках

1. коч — Коч: — коляска, бричка [11]  Словник з творів Івана Франка
2. коч — коч іменник чоловічого роду різновид коляски, фаетона арх.  Орфографічний словник української мови
3. коч — -а, ч., заст. Вид коляски, фаетона.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. коч — КОЧ, а, ч., заст. Вид коляски, фаетона. Із коча пан мій вилізає І посила за молодим (Т. Шевченко); На англійськім кочі візник-кацап: Кожух його обсипав іней [іній] білий.., Він ляска батогом (І. Франко); – Антоні скаже викотити коч, поїду на прохід!...  Словник української мови у 20 томах
5. коч — КОЧ, а, ч., заст. Вид коляски, фаетона. Із коча пан мій вилізає І посила за молодим (Шевч., II, 1953, 94).  Словник української мови в 11 томах