Словник української мови Грінченка

кош

Кош, -ша

м. = кіш.

Словник української мови Грінченка

Значення в інших словниках

  1. кош — (тюрк. — палатка) 1. Призначений для пастухів зруб з товстих колод і земляним дахом. 2. Житло пастухів біля загону для скотини на Північному Кавказі. 3. Композиційний прийом розташування двох парних споруд по одній осі, прийнятий у містобудуванні Середньої Азії в XVI–XVII ст. 4. Табір кочовиків.  Архітектура і монументальне мистецтво