Словник української мови Грінченка

кошеня

Кошеня́, -ня́ти

с. Котенокъ. Запишався, як кошеня в попелі. Ном. № 2473.

Словник української мови Грінченка

Значення в інших словниках

  1. кошеня — кошеня́ іменник середнього роду, істота  Орфографічний словник української мови
  2. кошеня — [кошеин’а] -н'атие, ор. -н'ам, м. (на) -н'ат'і, мн. -н'ата  Орфоепічний словник української мови
  3. кошеня — -яти, с. Маля кішки. || перен., зневажл. Про малу на зріст, кволу, але задирливу людину.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. кошеня — КОШЕНЯ́, ня́ти, с. Маля кішки; котеня. Діти гралися в хаті з кошенятами (І. Нечуй-Левицький); На траві сиділа чорнявенька дівчинка років півтора-двох і бавилася з пухнастим білим кошеням (І. Білик); Кішка привела кошенят, гніздо під ліжком.  Словник української мови у 20 томах
  5. кошеня — КОТЕНЯ́ (мала кішка), КОТЯ́, КОШЕНЯ́. Петрусь бігав по хаті, грався з котеням, щебетав, пустував (І. Нечуй-Левицький); — Зараз ми хоре котя з печі, подивилися йому живчик, — овва, кепсько! (І. Франко); Женя нагадувала мені.. кошеня (Л. Смілянський).  Словник синонімів української мови
  6. кошеня — Кошеня́, -ня́ти, -ня́ті, -ня́м; -ня́та, -ня́т  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. кошеня — КОШЕНЯ́, я́ти, с. Маля кішки. Діти гралися в хаті з кошенятами (Н.-Лев., III, 1956, 355); Женя нагадувала мені.. кошеня (Сміл., Сашко, 1957, 62); *У порівн. Козеня, Неначе теє кошеня, І не пручалось, не кричало, На лоні пестилося, гралось (Шевч.  Словник української мови в 11 томах